про відмінності

КУЛЬТУРНІ ЦІННОСТІ - загальнозначущі принципи, що становлять основу даної культури, відіграють конститутивну роль щодо неї і визначають спрямованість діяльності її представників, мотивацію їхніх учинків. К.ц. утворюють своєрідну систему етико-естетичних координат, архетипову для даного суспільства. На відміну від матеріальних (цивілізаційних) цінностей, що створюються в процесі виробництва, К.ц. продукуються й репродукуються у творчості й учинку, своєю чергою передуючи їм як певні вимоги, звернені до волі. Виникнення та існування К.ц. принципово не піддаються алгоритмізацій. Уперше до поняття цінностей звертається Кант, розрізнюючи сферу природного буття, підпорядкованого необхідності, й царину моральності, або свободи. У подальшому концепцію цінностей розвинуто у вченнях Лотце та неокантіанців. Власне культурного сенсу поняття цінностей набуває у філософії Віндельбанда; цінності тут виступають основою всіх функцій культури й умовою будь-якого здійснення певної одиничної цінності. Найвищі цінності, за Віндельбандом, - істина, благо, краса й святість - визначають загальний характер людської діяльності, чим остання й відрізняється від природних процесів. Як і Лотце, Віндельбанд наголошує на трансцендентальній природі цінностей: вони не існуть, а значать Ц. інності "вмонтовано" в структуру свідомості. Інший представник баденської школи Рикерт, як і представники Марбурзької школи (Коген, Мюнстенберг), пов'язує існування К.ц. з волею. Трансцендентні за своєю природою К.ц. набувають іманентного характеру через їх вольове прийняття, перетворюючись на норми. Натомість Вундт, Йодль, Паульсен убачали джерело К.ц. у почутті, що приводило до висновку про їхній історичний характер. Врентано психологізує зміст цінностей і вважає основою їх формування позитивні та негативні емоційні акції - любов і ненависть, що є і не свідомими і не вольовими. Цю позицію до певної міри поділяє й Шелер: емоційні й апріорні за своїм походженням цінності не витворюються й не пізнаються, а розпізнаються за рангами через інтенціональну акцію уподобання. Ранг цінності тим вище, чим менше вона причетна до матеріального світу, чим більше її духовно-сакральне навантаження. У межах екзистенціалізму проблема цінностей окремо практично не розглядається З. окрема, вона зникає у філософії Гайдеггера. У Сартра К.ц. виступають як породжені свідомістю і волею особистості Н. еопозитивізм в особі Вітгенштайна цікавиться виключно лінгвістичним аспектом ціннісної свідомості. Подібне ставлення до проблеми К.ц. притаманне й постструктуралізму. Деррида закликає до свідомої відмови від її розгляду, оскільки сама ціннісна проблематика є породженням фонологоцентристського ладу європейської думки.

ЦІННОСТІ МОРАЛЬНІ - 1) осмислені моральною свідомістю, етично обґрунтовані належні доброчесності й відповідні їм норми поведінки (мудрість, мужність, толерантність, вірність, правдивість, щирість та ін.); 2) узагальнений зміст основних етичних понять (добро і зло, справедливість, щастя, гідність, честь, обов'язок тощо) і принципів (альтруїзм, гуманізм, благоговіння перед життям та ін.); 3) безпосередньо значимі для людини універсальні зразки, вимоги, ідеали моралі, які мають самостійний статус, схвалюються суспільною думкою, знаходять втілення в праві, релігії, мистецтві, філософії. В межах класичної філософської традиції буття і цінність мислилися як нероздільні, і, отже, моральна аксіологія поставала як невід'ємна від онтології. Тривалий час Ц. м. розглядалися як ієрархічно підпорядковані в межах більш глобальних ціннісних систем і не набували значення універсальних і самодостатніх. Теоретико-концептуальне обґрунтування автономії моралі вперше здійснене Кантом. Зростаюча автономія Ц. м. пов'язана із збільшенням їх авторитетності й впливовості як особливого способу нормативної регуляції, поширенням моральної оцінки і самооцінки на різноманітні сфери життєдіяльності людей. Продуктивність моральної оцінки на основі загальнокультурних ціннісних орієнтацій обумовлює виникнення локальних культурно обумовлених систем Ц. м., що адаптовані до наявного стану суспільної, масової, групової психології. Внаслідок соціокультурної динаміки певні Ц. м. можуть ставати визначальними, або ж втрачати свою вагомість, регулятивну цілевідповідність. В натуралістично орієнтованій аксіології і етиці Ц. м. займають, як правило, вищий щабель в ієрархії цінностей культури. Теологічний підхід до визначення природи Ц. м. переважав у минулі культурно-історичні епохи і залишається досить авторитетним у XX ст. В питанні про співвідношення релігійних цінностей і Ц. м. багато хто з мислителів XX ст. (Тейяр де Шарден, Шелер, Бердяєв та ін.) віддавали перевагу релігійним. У філософії Гартмана намагання звільнити аксіологію від релігійних передумов породжує проблему незалежного існування сфери цінностей. У сучасній етиці намагання втілити інтерсуб'єктивні загальнозначущі смисли обумовлює пошук абсолютних, непроминальних етичних максим. Пристосування їх до конкретно-історичних умов, згідно з потребами функціонування соціуму, призводить до поділу їх на обов'язкові для всіх у практичному поведінковому сенсі, обов'язкові для всіх у сенсі ідеальної належності, найвищі, що уособлюють героїчний етос ("моральну розкіш", за висловом П. Сорокіна) і як такі не можуть бути загальнообов'язковими (самопожертва, подвижництво тощо). Ефективність сучасних стратегій суспільного розвитку залежить як від особистісного чинника (засвоєння Ц. м. як особистих поведінкових регулятивів), так і універсального, що враховує глобально-планетарний вимір сучасних цивілізаційних процесів. Серед основоположних цінностей набувають пріоритету - "благоговіння перед життям" (Швейцер), індивідуальне конечне існування людини як "Іншого" (Левінас) тощо.

1. n

1) суміш

2) купаж

3) змішування

4) перехід одного кольору (відтінку) в інший

5) лінгв. слово-гібрид, утворене шляхом контрактації двох основ

6) військ. камуфляжне забарвлення

2. adj

змішаний, мішаний, перемішаний

v (past і p.p. blended, blent)

1) змішувати (ся); виготовляти суміш

2) купажувати

3) сполучатися, гармоніювати

4) вливати, об'єднувати

5) зливатися, об'єднуватися (про партії тощо); б) непомітно переходити з відтінку у відтінок (про фарби)

7) стиратися; зникати

8) підбирати кольори

9) поєднувати

* * *

1) суміш; змішування; cпeц. купаж

2) перехід одного кольору або відтінку в інший

3) лiнгв. слово-гібрид, утворене шляхом контрактації двох основ

4) вiйcьк. камуфляжне забарвлення

5) aмep.; = blended whiskey

заст. змішаний

1) змішувати; виготовляти суміш; змішуватися; зливатися; cпeц. купажувати

2) вливати, об'єднувати; зливатися, об'єднуватися

3) непомітно переходити з відтінку у відтінок

4) підбирати колір

5) поєднувати; (in, with) поєднуватися, гармоніювати

6) стиратися, зникати ( про відмінності)

1) зникати

2) пропадати, щезати, губитися; стиратися

* * *

1) зникати, ховатися

2) пропадати, губитися; стиратися (нaпp., про відмінності)

3) відлучатися

1) суміш; змішування; cпeц. купаж

2) перехід одного кольору або відтінку в інший

3) лiнгв. слово-гібрид, утворене шляхом контрактації двох основ

4) вiйcьк. камуфляжне забарвлення

5) aмep.; = blended whiskey

заст. змішаний

1) змішувати; виготовляти суміш; змішуватися; зливатися; cпeц. купажувати

2) вливати, об'єднувати; зливатися, об'єднуватися

3) непомітно переходити з відтінку у відтінок

4) підбирати колір

5) поєднувати; (in, with) поєднуватися, гармоніювати

6) стиратися, зникати ( про відмінності)

1) зникати, ховатися

2) пропадати, губитися; стиратися (нaпp., про відмінності)

3) відлучатися

adj сповіщений, доведений до відома

- notified differences сповіщений про відмінності

Лоський, Микола Онуфрійович (1870, с. Кресловка Вітебської губ. - 1965) - рос. філософ-неоляйбніціанець, представник інтуїтивізму. Закінчив Санкт-Петербурзький ун-т, де потім працював проф. філософії. Автор численних праць з проблем метафізики, гносеології, етики, естетики, історії філософії. Перекладач праць Канта. В 1922 р. був висланий із більшовицької Росії за кордон. Жив і працював у Чехословаччині, Франції, США, Швейцарії. Л. створив філософське вчення "ідеал-реалізму", в основу якого покладено розуміння світу як "органічної цілісності", де активно діють плюралістичні і автономні "субстанційні діячі". їх взаємодія створює розмаїту палітру матеріального світу, царини неорганічного, органічного і духовного буття. В духовному бутті діють творчі особистості, тому саме вони перебувають на вершині світової ієрархічної піраміди. Л. називав таке бачення світу "ієрархічним персоналізмом". В метафізичній системі Л. Бог відіграє роль не лише творця, а й координатора активності, творчості і свободи "субстанційних діячів". В теорії пізнання Л, розробляє концептуальні засади інтуїтивізму, обґрунтовуючи його як психофізичними (вплив Бергсона), так і метафізичними чинниками. Суб'єкт пізнання діє одночасно в кількох площинах буття - в ідеальному, реальному, надреальному бутті. Відкрити і пізнати істину можливо лише за допомогою інтуїтивного осягнення об'єкта пізнання як цілого. В етиці Л. великого значення надавав дослідженню проблеми егоїзму, який породжує в світі зло і неправду. Егоїзм призводить до духовної і творчої деградації людської особистості, перепинає їй шлях розвитку, що веде до "царства Божого". В естетиці розробив вчення про абсолютні цінності, які втілюються на різних онтологічних рівнях буття. В людському бутті краса завжди обмежена матеріальними умовами існування І. деальна краса можлива лише в довершеному духовному житті. Абсолютна краса реалізується в "царстві Божому".

[br]

Осн. тв.: "Обґрунтуванняінтуїтивізму" (1907); "Світ як органічне ціле" (1915); "Свобода волі" (1927); "Умови абсолютного добра" (1945).

ФУНДАМЕНТАЛІЗМ - у найзагальнішому значенні - це переконання, що існує деяка тверда основа, на якій має ґрунтуватися розуміння реальності, істини, добра, Бога. Відповідно можна говорити про різновиди Ф. - метафізичний, епістемологічний (пізнавальний), етичний, культурний (цивілізаційний, національний), релігійний. У філософії переконаність в існуванні деякої незмінної основи реальності, істини та моралі виявляється у визнанні того, що розум здатний сформулювати єдиноправильні критерії, на основі яких ми можемо відрізнити реальність від видимості (ілюзії), істину від хиби, добро від зла О. скільки в даному разі визнають, що існують деякі абсолютні критерії реальності, істини, моралі (абсолютні цінності), то замість терміна "Ф." іноді застосовують слово "абсолютизм". У середземно-європейській філософській традиції філософський Ф. з'явився як протидія релятивізму - погляду, за яким різниця між реальним і видимим (тим, що тільки здається реальним), істиною і хибою, добром і злом відносна. Відносність критеріїв реальності, істини, добра позначають терміном "релятивізм". У Давній Греції речниками релятивізму були софісти. Платон вбачав своє завдання у тому, щоб протидіяти релятивізму, тому його філософія і послугувала одним із найважливіших джерел філософського Ф. у середземно-європейській філософській традиції (яка в XX ст. стала об'єктом критики Гайдеггера). Продовженням цієї платонівської традиції була епоха Просвітництва з її вірою у здатність розуму знайти надійні критерії для розрізнення реального і нереального, істини та хиби, добра та зла. Якщо Платон і Декарт подають версію раціоналістичного Ф., то британські емпірики стали засновниками емпіричного Ф., продовження якого маємо у позитивізмі та логічному позитивізмі. Абсолютизм в етиці знайшов підтримку з боку феноменології (Шелер). У друг. пол. XX ст. філософський Ф. зазнав серйозної критики з боку філософського постмодернізму (Деррида, Дельоз, Фуко, Рорті та ін.), але крайні версії постмодернізму поновили стару загрозу - загрозу релятивізму. Тому значна група сучасних філософів прагне вибрати середню позицію між Ф. і релятивізмом (Бернстейн та ін.). Іноді термін "Ф." застосовують для позначення культурного релятивізму; говорять, напр., не тільки про релігійний Ф., а про культурний, національний і т.п. У такому разі суть культурного (цивілізаційного, етнічного, національного) Ф. полягає в тому, що із правильного твердження про те, що різні світорозуміння і цінності (моральні, політичні, правові) закорінені в культурній самобутності етносів, націй, цивілізацій та епох, роблять висновок про виняткову унікальність різних культур та їхню неспівмірність. Таким чином, з культурного Ф. випливає релятивізм: якщо наше розуміння реальності, істини, добра є наслідком певних культурних традицій, то воно радикально різне у різних культурах, і кожна з цих культур може претендувати на єдино вірне світорозуміння. Ф., отже, знаходиться в опозиції до універсалізму, а не до релятивізму. Одним із різновидів цього культурного релятивізму є т. зв. лінгвістичний релятивізм, суть якого полягає в тому, що семантика різних мов фактично є неспівмірною (звідси теза про принципову неможливість адекватного перекладу текстів). Негативні суспільні наслідки культурного Ф. (релятивізму) полягають у тому, що з нього слідує неможливість взаєморозуміння між етносами, націями, цивілізаціями, а отже, визнається, що способом їхнього співіснування є конкуренція, напруга і конфлікт. Складність взаємин між культурним Ф. і універсалізмом полягає в тому, що універсалізм (утвердження загальнолюдських цінностей) здатний сам приховувати культурний Ф. - намагання мислити цінності саме своєї цивілізації чи нації як універсальні. Такий універсалізм, отже, не схильний поважати культурну різноманітність світу, культурну самобутність інших цивілізацій та націй; навпаки, він прагне нав'язувати свої цінності та способи життя іншим культурам. Саме з цим пов'язана критика європоцентризму та культурних аспектів ідеології глобалізму. Так само за критикою національного Ф. (який часто змішують з націоналізмом або національним егоїзмом) може приховуватися стратегія ослаблення поцінування національної самобутності якоїсь нації, аби (в умовах конкуренції культур) в такий спосіб сприяти культурній експансії іншої нації. У такому разі т. зв. "інтернаціоналізм" (або "справжній універсалізм", чи космополітизм) насправді сам є прихованою формою національного Ф. Саме таке спрямування мала критика укр. націоналізму ("буржуазного націоналізму") в СРСР; в оновлених формах И здійснюють також в сучасній Україні. Більшість сучасних філософів не приймають апі радикальних форм універсалізму (з їхньою зневагою до самобутніх культур), ані крайніх форм культурного Ф. - з їхнім твердженням про неможливість існування загальнолюдських цінностей, про неспівмірність культур та неможливість взаєморозуміння між ними. Виправданою є поміркована позиція, яка поєднує необхідні елементи універсалізму з поміркованими формами культурного релятивізму Що стосується релігійного Ф., то суть його полягає не стільки в твердженні про те, що дана релігія є єдино правильною (це характерне для більшості релігійних вірувань), скільки у погляді, що дана конкретна релігія повинна бути основною (фундаментом) всіх цінностей - моральних, політичних, правових. Звідси слідує заперечення будь-якої автономії індивідів (зокрема їхнього права триматися будь-яких релігійних вірувань або не триматися жодних), різних сфер діяльності (моралі, науки, освіти, мистецтва, права, політики тощо) та установ. У такому разі релігію мислять як основу політики, права тощо, заперечуючи (в радикальних формах релігійного Ф.) навіть їхню відносну автономію. Можуть існувати поміркованіші та радикальніші форми релігійного Ф.

АКСІОЛОГІЯ ( від грецьк. άξια - цінність, вартість; λογοζ - слово, поняття, вчення) - вчення про цінності, філософська теорія цінностей, що з'ясовує якості і властивості предметів, явищ, процесів, здатних задовольняти потреби, інтереси і бажання людей. Теорія цінностей формується у XIX - XX ст. Вводячи поняття цінностей, Кант, протиставляє сферу моралі (свобода) сфері природи (необхідність) і тим самим окреслює головні аксіологічні питання - значення, вибору, повинності, належності, обов'язковості, оцінки, ставлення тощо. У творах неокантіанців проблема цінностей набуває самостійного трансцендентального значення. Одним з перших засновників А., як самостійної філософської галузі, був Лотце, який трактував поняття "цінності" як аналог поняття "значимість". Розвиваючи погляди Лотце, Коген трактував цінності як поняття "безумовного" (мета, моральне благо), що протистоїть досвідові, але надавав йому характеру загальності і необхідності. Риккерт розробляє вчення про цінність як основу теорії істинного знання і моральної дії, з'ясовує відмінність між "цінністю" і "нормою". У XX ст. систематичні дослідження проблеми цінностей продовжує Гартман, який, зокрема, посилює аргументацію на користь доведення засад об'єктивної природи цінностей тезою про "інтенціональність" ціннісних відносин. За Гартманом, цінності не піддаються раціональному пізнанню і оприявнюються лише в особливих почуттях (любов і ненависть), що змушують людину інтуїтивно віддавати перевагу тому чи тому способу поведінки. Перрі аналізує значення і базові принципи цінностей за допомогою поняття "інтерес", а Дьюї розвиває натуралістичну версію А. (прагматичний інструменталізм). Проблема цінностей - центральна в філософській антропології (Шелер, Плеснер, Гелен). За Шелером, цінності - це сфера феноменального, яка визначається апріорністю. Ідея Бога - вища цінність. Переживання цінностей - не психічний, а космічний акт, отож, аксіологія Шелера набуває трагічного відтінку. Тільки завдяки актам духовної діяльності можливо увійти у світ цінностей. Різні аспекти теорії цінностей подані в працях таких сучасних філософів, як Бахтин, Деррида, Тулмін, Блументаль, Іванов.

ІДЕОЛОГІЇ ПОЛІТИЧНІ - сукупність взаємопов'язаних ідей, символів та переконань, призначених об'єднувати людей задля спільних політичних цілей та дій Н. а відміну від ідеологій-світоглядів (див. ідеологія), І.п. з'явилися тільки в останні століття європейської історії - у т. зв. епоху Модерну. У їхньому виникненні вирішальну роль відіграли концепції політичної філософії. Уточнення поняття "І.п." пов'язане з дискусією щодо співвідношення між течіями політичної філософії та І.п., які на них ґрунтуються. І перші, і другі, як правило, позначають одними і тими ж термінами - "лібералізм", "консерватизм", "демократичний соціалізм" ("соціал-демократизм"), "націоналізм" тощо. Відмінність полягає в тому, що політична філософія - це теоретична діяльність: політичні філософи обдумують політичні ідеї (звідси - важлива роль критичної перевірки, раціональної аргументації тощо). На противагу цьому, в І.п. більшу роль відіграють переконання; вони націлені на те, щоб спонукати людей до дії, об'єднавши їх у відповідному політичному русі. Тож хоча джерелом І.п. є ті чи ті ідеї політичної філософії, ідеологи мусять спрощувати ідеї, застосовувати символи, метафори, а то й ритуали, аби впливати не тільки на розум, а й на почуття та уяву. В І.п. більшу роль відіграють ціннісні переконання (на противагу критичній перевірці) і тому вони схильні до догматизму. Крім того, І.п. мусять пристосовуватися до психічних особливостей тих, кого прагнуть об'єднати, - до їхніх соціальних та економічних потреб, до стереотипів їхнього мислення та поведінки. Чим вищим стає рівень політичної культури суспільства, зокрема інтелектуальної культури, тим більше І.п. мусять дбати про розширення елементів політичної філософії та політичної науки. Цей постійний взаємозв'язок і взаємодія течій політичної філософії з І.п. приводять до того, що перший крок на шляху виявлення особливостей тієї чи тієї І.п. полягає у з'ясуванні ідей тієї течії політичної філософії, на якій вона ґрунтується. Другий крок полягає у дослідженні того, як застосовують ці ідеї у практиці політичного руху. Зв'язок традиційних західних І.п. з відповідними течіями політичної філософії виявляється, зокрема, у тому, що перших та других об'єднують спільні теми обговорення, як то: поняття людини; цінність та істина; суспільство та історія; держава та політика. Відмінності між різними І.п. можуть мати за підставу - відмінності у розумінні людини, те, які цінності є найважливішими та яку ієрархію цінностей пропонує дана І.п., а також - як дана І.п. розуміє суспільство, історію, державу, політику (див. лібералізм, консерватизм, націоналізм, анархізм, комунізм). Для характеристики різних І.п. суттєвим є застосування епістемологічного виміру, що допомагає встановити ставлення даної ідеології до істини, тобто встановити міру її реалізму та раціоналізму. Одні із І.п. виявляють більшу міру реалізму, інші ж більшою мірою схильні до покладання на символи й метафори, до творення міфів, утопій і т.п В. тім, критика І.п. не може бути націлена на цілковите усунення ідеалів, міфів та утопій, адже вони є неодмінними складниками будь-якої культури. Вона може стосуватися, по-перше, того, які саме ідеали, міфи та утопії підтримують чи творять І.п., по-друге, способів їх здійснення. Так, ідеал чи утопія "царства свободи" в комунізмі сам по собі не викликає заперечень: критика його утопічності (нереалістичності) ґрунтується на доведенні того, що засоби досягнення цього ідеалу, які пропонує дана ідеологія, здатні утвердити тільки щось цілком протилежне. Сказане тут про роль цінностей та ідеалів в І.п. дозволяє глибше зрозуміти природу політико-ідеологічного дискурсу в демократичному суспільстві (у тоталітарному суспільстві цей дискурс, як правило, відсутній, якщо не брати до уваги певні суперечності всередині домінуючої І.п.). З одного боку, суперечка І.п., кожна із яких надає пріоритет якійсь одній цінності як найважливішій, покликана підтримувати деяку рівновагу цінностей. З другого боку, наголошення однієї цінності як найважливішої може ставити під загрозу утвердження інших цінностей: здійснення свободи може ставити під загрозу порядок (стабільність), перебільшений наголос на порядкові може підважувати свободу і т.д. Зусилля сучасних філософів зосереджені, по-перше, на тому, аби з'ясовувати ті, часто приховані, передумови ("пресупозиції"), які лежать в основі різних ідеологічних позицій, а, по-друге, на тому, щоб сформулювати деякі принципи етики спілкування, які б забезпечили цивілізований характер політико-ідеологічних суперечок: це приводить до застосування ідей герменевтики та комунікативної філософії.

Віндельбанд, Вільгельм (1848, Потсдам - 1915) - нім. філософ, глава баденської школи неокантіанства. Погляди В. формувалися під впливом критичної філософії Канта. Започаткований В. у контексті трансцендентальної філософії підхід пізніше дістав назву нормативізму, або ж телеологічного критицизму. За такого підходу предметом філософії постає не те, що є, тобто той чи інший зріз буття (як це має місце в окремих науках), а те, що має бути, належне, ідеали, цінності. Філософію В. визначав як нормативну "критичну науку про загальнообов'язкові цінності". Поєднуючи ідеї Канта, Фіхте, Лотце, з одного боку, та настанови об'єктивного ідеалізму - з іншого, В. тлумачив історію як низку циклів усвідомлення й втілення цінностей. Особливу увагу приділяв методу історичних наук як "органону філософії" Р. озглядаючи цінності як апріорні й загальнозначущі, В. виокремлював як основні послідовні щаблі етичні, естетичні й релігійні цінності. В. залишив по собі досить потужну філософську школу, найпомітніші представники якої (Риккерт, Мюнстерберг, Ліннс, Кон, Ласк, Кронер та ін.) поглибили і конкретизували його ідеї.

[br]

Осн. тв.: "Прелюдії" (1902); "Про свободу волі" (1904); "Філософія в німецькому духовному житті XIX ст." (1909); "Філософія культури і трансцендентальний ідеалізм" (1910).

1) річ, предмет

2) справа, факт, випадок; обставина, обстановка

3) pl майно, речі (дорожні); багаж

4) pl одяг, предмети одягу; особисті речі

5) їжа; питво

6) pl приладдя, начиння; побутові предмети

7) твір мистецтва (літератури); художній (музичний) твір

8) розповідь; анекдот

9) явище, річ, справа

10) діло

11) щось

12) деталь, особливість

13) щось дуже потрібне (важливе, підхоже, справжнє)

14) дія, вчинок

15) подія

16) істота, створіння

17) розм. у звертанні

* * *

1) річ; предмет

2) pl майно

3) часто pl одяг, предмети одягу

4) їжа; питво

5) pl звичн. пристосування; начиння; предмети побуту

6) твір мистецтва, літератури; творіння

7) річ, явище

8) звичн. pl обставини, стан

9) справа

10) щось, дещо

11) деталь, особливість

12) щось дуже потрібне, важливе, підходяще

13) дія, вчинок

14) імен. створення

15) у сполученні із iм., що йде попереду. презир. потворна, жахлива річ

••

n ч. ім'я

Уерт

* * *

1) вартий, що має цінність або вартість

2) вартий, що заслуговує (чого-н.); що має значення

3) що володіє майном

1) цінність, значення; достоїнство

2) ціна, вартість

3) багатство, майно

apx. траплятися, відбуватися

1) вартий, що має цінність або вартість

2) вартий, що заслуговує (чого-н.); що має значення

3) що володіє майном

1) цінність, значення; достоїнство

2) ціна, вартість

3) багатство, майно

apx. траплятися, відбуватися

1. n

1) цінність, важливість

2) pl цінності

3) висока оцінка (когось); симпатія (до когось)

4) вартість

5) значення, смисл (слова)

6) ек. еквівалент, ціна; вартість

7) валюта; еквівалент

8) мат. величина, значення

9) муз. тривалість ноти (паузи)

10) мист. співвідношення тонів

11) фон. якість

2. v

1) оцінювати

2) дорожити; цінити, цінувати

3) фін. трасувати, виставляти вексель

* * *

1) оцінювати, давати оцінку (у грошовому вираженні); I do not value that a brass farthing value по-моєму, це щербатого шеляга не коштує

2) оцінювати, визначати значення, користь

3) дорожити, цінувати; to value oneself on /upon, for/ smth. пишатися /хизуватися/ чимось; to value smth. above rubies цінувати що-н. дорожче золота

4) ек. трасувати, виставляти вексель чи тратту

1) цінність; важливість; корисність; to set a high value on smth. надавати великого значення чому-н.; дорожити чим-н.; to set a low value on smth. не надавати великого значення чому-н.; to know the value of time цінувати свій час; pl. цінності; moral [artistic] values моральні [художні] цінності; етичне усвідомлення; уявлення про добро та зло

2) значення, зміст (слова); to give full value to each word чеканити слова; the precise valueof a word точний зміст слова

3) цінність, вартість; value journey подорож, що виправдує витрати; value for money цінність у порівнянні зі сплаченою сумою; he gives you value for your money за ваші гроші ви отримуєте від нього хороший товар

4) ек. ціна; вартість ( у грошовому вираженні); value letter [parcel] цінний лист [пакунок]; commercial value ринкова вартість; продажна ціна; market value курсова вартість; ринкова вартість; nominal /par, face/ value загальна ціна; номінальна вартість, номінал; current values а) існуючі ціни; поточні показники; declared value оголошена вартість ( у митній декларації);at value по цене; under value нижче вартості; in terms of value у вартісному вираженні; to lose /to fall, to go down/ in value упасти у ціні; політ.-ек. вартість; exchange value мінова вартість; surplus value додаткова вартість; ек. валюта; сума векселя або тратти; еквівалент (суми векселя): value date строк векселя; дата нарахування грошей на банківський рахунок; for value received еквівалент отримано ( фраза у тексті тратті)

5) спец. величина, значення; absolute [actual, average, negative] value абсолютна [справжня, середня, негативна] величина, абсолютне [справжнє, середнє, негативне] значення;initial value вихідна величина; дане значення; iodine value йодне число; crest /peak/ value амплітуда; амплітудне, пікове значення; heating value теплотвірна здатність; numerical value мат. чисельне значення; radiation value коефіцієнт випромінювання; geographical values географічні координати; Greenwich value геогр. довгота від меридіана Грінвіча; field values польові дані

6) муз. довгота ноти або паузи

7) мист. співвідношення тонів; value of colour інтенсивність кольору; насиченість колірного тону; out of value занадто темно; занадто світло

8) грам. якість; to accept smth. at face value приймати що-н. за чисту монету; розуміти буквально /у буквальному значенні слова

СУБСТАНЦІЯ (лат. substantia - сутність, дещо засадниче, підстава) - гранична засада, що дозволяє зводити багатоманітність і змінність властивостей до чогось постійного, відносно сталого і самостійно існуючого; деяка реальність, розглянута в аспекті її внутрішньої єдності. В історії філософії С. тлумачилась по-різному: як субстрат, як сутнісна властивість, як те, що здатне до самостійного існування, як підстава і центр змінності предмета, як логічний суб'єкт. В онтологічному аспекті залежно від загальної спрямованості філософських учень вирізнялися одна (монізм), дві (дуалізм), множина (плюралізм) С. Як специфічно філософський (матафізичний і логічний водночас) термін "С." вводить Аристотель, який ототожнював С. із першою сутністю ("усією"), тобто чимось засадничим, котре невід'ємне від речі в її індивідуальності, і разом з тим характеризував С. як логічну категорію, якій у висловлюванні (реченні) відповідає підмет. У давньогрецьк. філософії релевантно до її загальної онтотеологічної інтенції можна говорити і про тлумачення С. як субстрату і першопринципу змінності речей (напр., стихії мілетців, "вогонь-логос" Геракліта, "атоми" Демократа). Тлумачення Аристотелем форми як першопричини, що зумовлює визначеність речей, започаткувало розрізнення тілесної і духовної С., котре у середньовічній філософії вилилось у спір між номіналізмом і реалізмом про "субстанційні форми" сущого. У Новий час онтологічне розуміння С. як граничної засади буття започатковане в емпіризмі Бекона, який ототожнив С. із формою конкретних речей. Декарт цій якісній інтерпретації протиставив раціоналістичне вчення про дві С.: матеріальну (для якої характерна протяжність і кількісне вимірювання) і духовну (мислительну). Спіноза долає цей дуалізм на ґрунті пантеїстичного монізму: мислення і протяжність - не дві С., а два атрибути єдиної С. Ляйбніц у вченні про монади вирізняє множинність простих і неподільних С., які характеризуються самодіяльністю, відповідно - активністю і змінністю. Гносеологічне осмислення С. як поняття було запропоноване Локком, для якого С. є однією із складних ідей В. ерклі заперечував поняття матеріальної С., а Г'юм, відкидаючи існування як матеріальної, так і духовної С., вбачав в ідеї С. деяку цілісну гіпотетичну асоціацію. Кант долає як "онтологізм", так і "гносеологізм" тлумачення С. Остання необхідна для теоретичного пояснення явищ, оскільки є умовою можливості досвіду. Відтак С. - це не незмінний речовий субстрат, а внутрішньозмінне діалектичне поняття. Цю думку підхоплює Гегель, який, ототожнюючи мислення і буття, вказує на внутрішню суперечність як джерело саморозвитку С., поєднуючи її у такий спосіб із самодіяльністю суб'єкта. С. - ступінь розвитку абсолютної ідеї і свідомості суб'єкта. У діалектико-матеріалістичній течії марксизму С. витлумачується як матерія в розвитку форм її руху, а світ, що розкривається, - як універсум діяльності людини. Критикуючи метафізику, позитивізм і неопозитивізм, відкидають і поняття С. як рудимент буденної свідомості і хибного натуралістичного подвоєння дійсності в процедурах та мові науки. Як і у позитивізмі, традиційна логіка і гносеологія, що базувались на понятті С., заперечуються прагматистами у фікціоналізмі Файхінгера. Кассирер дає функціональне витлумачення С., а Гуссерль, вбачаючи у фізичному предметі лише мислительну єдність, вказує, що субстантивація свідомості є наслідком кризи європейської науки і європейської культури. Розкриваючи засади останніх як власне метафізичні, Гайдеггер у субстанційному тлумаченні світу як реально сущого і підвладного людині вбачає наслідок його метафізичного суб'єкт-об'єктного роздвоєння. Виникнення категорій суб'єкта і об'єкта Гайдеггер пов'язує із структурою європейських мов. Із розвитком лінгвокультурологічних досліджень С. прочитується як текст, але у постструктуралізмі Дерриди текст - як наслідок тотальної "деконструкції" логоцентризму і метафізики - перестає бути субстанційною константою. Європейська метафізика і логіка заперечуються "плюралістичною онтологією" і "логікою місця" Нісиди Кітаро, відтак відкидається й аристотелівська традиція тлумачення С., ототожнення її із формою, самодостатнім існуванням К. ласичне тлумачення С. зберігається в бергсоніанстві, реалізмі і неореалізмі, неотомізмі.

ІДЕОЛОГІЯ - сукупність взаємопов'язаних ідей, уявлень та переконань, призначених об'єднувати людей заради спільного життя та спільних дій. Як свідчать історичні дослідження, ніколи не існувало суспільств без наявності в них певних світорозумінь і норм поведінки, тобто ідеологій-світоглядів. Загальноприйняті норми поведінки (основою яких є цінності) завжди забезпечували здатність людей до спільних дій. Хоч слово "І." іноді застосовують як синонім вислову "політична І.", але доцільніше політичні І. вважати тільки одним із різновидів І. (напр., історики, досліджуючи світогляди різних суспільств та цивілізацій, називають ці світогляди "І."). Слово "І." наприкінці XVIII ст. увів у мову філософії франц. філософ Дестют де Трасі (1754 - 1836), який позначав ним "науку про ідеї" (словом "ідеї" в той час позначали не тільки розумові побудови, а й будь-які уявлення). "Наука про ідеї", на думку Дестют де Трасі, повинна була досліджувати виникнення ідей, щоб відділити різного роду упередження та забобони від науково обґрунтованих уявлень. Ця наука мала базуватися на просвітницькій парадигмі мислення, що продовжувала програму Бекони - усунути владу "ідолів" над свідомістю з метою створити основу для реформування суспільства на науковій основі. У розробці поняття "І." важлива роль належить Марксу та Енгельсу. У їхній спільній праці "Німецька ідеологія" термін "І." віднесено до сукупності ідей, що виражають інтереси, упередження та ілюзії певної соціальної верстви ("класу") З. гідно з класовим принципом соціальної філософії вони твердили, що у класовому суспільстві як гнобителі, так і пригноблені не можуть правдиво осмислювати світ та суспільство: розуміння світу та суспільства у таких суспільствах є неминуче хибним, ілюзорним, отже, і колективна свідомість є хибною свідомістю Ц. ю ілюзорну свідомість вони позначили терміном "І.". Для успішного захисту егоїстичних класових інтересів ідеологи панівного класу прагнуть подавати їх під виглядом загальнолюдських; посилаючись при цьому на загальнолюдську етику, істину і т.п. Тому І. завжди є оманою і самооманою. Звідси випливало, що теоретична критика І. є безсилою: хибність суспільної свідомості зумовлена класовою структурою суспільства, а тому тільки ліквідація класів шляхом соціальної революції дозволить замінити "хибну свідомість" правдивою, тобто науково обґрунтованим світорозумінням З. аслуга Маркса і Енгельса полягала у тому, що вони звернули увагу на соціальну зумовленість (детермінованість) ідей та світоглядів. У цьому вони продовжили зведення релігії до "земної основи", здійснене Фоєрбахом; цей напрям мислення був пізніше розвинутий у "соціології знання", у критичній філософії Франкфуртської школи та комунікативній філософії Апеля й Габермаса. Але принциповою вадою марксистського розуміння І. були, по-перше, припущення, що І. можна замінити науково обґрунтованим світорозумінням (тема "смерті І."), а, по-друге, економічний редукціонізм - намагання пояснити природу всіх установ та ідей як зумовлених "економічним базисом". Маркс і Енгельс вважали, що всі теоретичні філософські і суспільно-політичні ідеї є ідеологічними. Твердження, що можна замінити І. (як колективний світогляд та як філософію) "науковим світорозумінням" є доказом того, що, попри всю відмінність між розумінням І. у Дестют де Трасі і марксистським, вони поділяють переконання в тому, що наукове пізнання здатне зняти з людини відповідальність за вибір ціннісних орієнтацій. Нерозуміння різниці між істиною і цінністю властиве для обох. У сучасних демократичних суспільствах різні люди, групи людей та суспільні верстви, як правило, мають неоднакові ціннісні пріоритети та ієрархію цінностей (розходження стосуються навіть того, які саме цінності мають бути віднесені до найважливіших) Ц. е ситуація ідеологічного плюралізму Ц. ей плюралізм, одначе, не може виключати прийняття деяких найважливіших цінностей та норм, без яких не може існувати жодне демократичне суспільство. До таких норм належать також деякі аксіоми етики спілкування, які забезпечують можливість цивілізованого ідеологічного дискурсу (див. філософія комунікативна). Дотримання цих норм дозволяє уникнути ситуацій, коли Суперечка ціннісних орієнтацій та І. переростає у насильницький конфлікт. У сучасній Україні дослідження І. лише розпочинається: укр. філософська думка у цій ділянці досліджень сьогодні знаходиться у стані освоєння підставових праць західних філософів. Вплив марксистського розуміння ідеології в Україні є дуже відчутним: поняття І. визначають, як правило, через потреби та інтереси, що об'єднують людей у групи (переважно мають на увазі економічні інтереси). З іншого боку, вплив марксистської тези про майбутнє витіснення І. схиляє до позитивістського нехтування ролі І. у суспільному житті. Вплив марксистського розуміння І. тут сягає поза межі критичного виокремлення позитивного внеску Маркса в дослідження І.

ЗАГАЛЬНОЛЮДСЬКЕ - поняття філософської антропології та філософії культури, яке окреслює те спільне, що є притаманним для будь-якого представника людського роду. У сучасному світі поняття "3". має передусім морально-ціннісне навантаження, тому невипадковим є словосполучення "загальнолюдські цінності". Це морально-ціннісні норми, які уможливлюють плідну комунікацію представників будь-яких рас, націй та етносів. У цьому плані цікавою є думка Апеля про необхідність та умови "макроетики" - системи моральнісних цінностей та норм, які могли б бути спільними для людей, що належать до різних культур та ментальностей. Поняттю З., як правило, протиставляється поняття національного. Таке теоретичне протиставлення виражає реальну колізію З. та національного, головною причиною якої є бажання тієї чи іншої нації видати свої інтереси та цінності за З. Шляхом до розв'язання колізії З. та національного є розуміння З. як вільної комунікації націй та етнічних груп на основі взаємної толерантності. З. в моралі не слід розглядати як щось навічно "запрограмоване" у поступі моралі, а навпаки - як таке ядро моральності, що є тотожним З. на кожному етапі людської історії і водночас - результатом тривалого історичного формування, постійного збагачення змісту і смислових значень людської моральності. Склад компонентів З. включає сукупність багатоманітних норм і цінностей та інших елементів різного рівня і характеру: висхідні фундаментальні норми людського співжиття (співчуття, доброзичливість, підтримка слабких, ввічливість та ін.); заповіді-заборони - не вбивати, не красти, не чинити перелюбу, не говорити неправди, не бажати власності іншого, а також вимоги вищого рівня - любити ближнього, бути здатним до самопожертви; цінності, що визначають гуманістичну міру й абсолютну межу людської діяльності (право на життя, ідея свободи, самоцінність людської індивідуальності); психолого-антропологічні передумови моральних переживань і свідомості (сором, докори совісті, відповідальність); логічну структуру самої моральної свідомості; моральний досвід, що постійно збагачується через успіхи і трагедії діянь людини. Ціннісне ставлення до світу спонукає людину до дії, до творчості, до зміни існуючої реальності. У зв'язку з цим загальнолюдські моральні цінності виступають як ідеали, цілі діяльності, як критерії людських вчинків. Це набуває особливого значення за сучасних умов, коли світ стає дедалі більше взаємопов'язаним і мораль починає набувати значення всезагального регулятора людських стосунків. У цих умовах реальна інтернаціоналізація і глобалізація життя і культури людства надзвичайно актуалізує проблему осмислення й оволодіння своїми і "чужими" моральними та іншими цінностями.

n юр. контракт; угода; договір; a договірний; контрактний

письмовий або усний договір, який визначає взаємні зобов'язання і права сторін згідно з нормами чинного законодавства; ♦ виділяють такі види контрактів, як, напр., двосторонній контракт (bilateral contract), за яким визначаються взаємні зобов'язання сторін; односторонній контракт (unilateral contract), за яким одна сторона обіцяє щось зробити на користь іншої сторони; усний контракт (oral contract), за яким сторони усно домовляються про умови; відкритий контракт (open contract), за яким не визначаються додаткові умови, а сторони співпрацюють у юридичному просторі чинних законів

═════════■═════════

AAAA spot contract типовий контракт на «точкову» рекламу; absolute contract безумовний договір; acceptable contract прийнятний контракт; accessory contract допоміжний договір • договір, який випливає з основного договору; advertising contract рекламний контракт; agency contract агентська угода • договір доручення; aleatory contract алеаторний договір • договір застави; associate contract паралельний договір; basic contract основний контракт; bilateral contract двосторонній контракт; blanket contract акордний контракт; brokerage contract маклерський договір • договір представництва • агентський договір; broker's contract агентський договір; buy-out contract договір про викуп; cash contract контракт на реальний товар • звичайний контракт; chartering contract договір фрахтування; civil law contract цивільно-правовий договір; classified contract засекречений контракт; collateral contract побічний контракт; collective contract колективний договір; collective bargaining contract колективний договір про тарифні ставки; commercial agency contract договір про торговельне посередництво; commodity contract контракт на постачання товару; competitive contract конкурсний контракт; completion-type contract контракт з оплатою після виконання; conditional contract умовний договір; consignment contract договір консигнації; consultancy contract контракт про надання консультаційних послуг; cost contract контракт з оплатою фактичних витрат; cost-plus contract контракт з оплатою витрат; cost-plus-award-fee contract контракт з оплатою виробничих витрат і з періодичними преміями; cost-plus-fixed-fee contract контракт з оплатою витрат і фіксованою винагородою; cost-plus-incentive-fee contract контракт з оплатою витрат і заохочувальною винагородою; cost-plus-percentage-fee contract контракт з оплатою витрат і відсотка від суми витрат; cost-reimbursement (CR) contract контракт з відшкодовуванням витрат; cost-type contract контракт з оплатою фактичних витрат; deferred annuity contract страхова угода, яка передбачає перенесення строків виплати ренти • страхова угода, яка передбачає відстрочення виплати ренти; development contract контракт на проведення дослідно-конструкторської роботи; divisible contract подільний договір; draft contract проект контракту; employment contract договір найму • трудовий договір • трудова угода; exclusive contract обмежувальний контракт; executed contract повністю виконаний контракт; export contract експортний контракт; Federal contract контракт Федерального уряду; fiduciary contract довірений договір • доручений договір; fixed-fee contract контракт з твердою сумою винагороди; fixed-price contract контракт з твердою ціною • контракт із встановленою ціною; fixed-price-incentive-fee (FPIF) contract контракт із встановленою ціною плюс заохочувальна винагорода; fixed-price-redeterminable-prospective contract контракт із встановленою початковою ціною, що переглядається на визначених стадіях виконання робіт; fixed-price-redeterminable-retroactive contract контракт із встановленою ціною, що переглядається після завершення робіт; fixed-term contract строковий контракт; flat-fee contract контракт із встановленою заздалегідь ціною; formal contract оформлений договір • формальний договір; forward exchange contract строковий валютний контракт; frame contract рамковий контракт; freight contract договір на перевезення; futures contract строковий контракт • ф'ючерсний контракт; gaming contract договір-парі; general contract загальний контракт; global contract глобальний контракт; government contract урядовий контракт; gratuitous contract безплатний договір; hire contract договір оренди; hire purchase contract контракт про купівлю на виплат; illegal contract незаконний контракт • контракт, який суперечить чинним законам • протиправний договір; import contract імпортний контракт • контракт на імпорт; incentive contract заохочувальний контракт; inchoate contract попередній договір; indemnity contract гарантійний договір • договір гарантії від збитків; initial contract первісний контракт; instalment contract контракт з платежем частинами; insurance contract договір страхування; international contract міжнародний контракт; joint contract договір, який передбачає солідарну відповідальність боржників; labour contract трудовий договір • колективний договір; landlord-tenant contract договір між власником землі й орендарем; lease contract договір оренди; license contract ліцензійний договір; life contract довічний контракт; life insurance contract договір страхування життя; loading contract договір на завантаження; long-term contract довгостроковий контракт; lucrative contract зисковний договір • вигідний договір; lump-sum contract контракт з твердою ціною; maintenance contract контракт на технічне обслуговування; manufacturing contract контракт на виробництво продукції; marine insurance contract договір морського страхування; marital contract шлюбний контракт; maritime contract договір на морське перевезення; military contract військовий контракт; model contract типовий контракт; monopoly contract монопольний контракт; mutual contract двосторонній договір; naked contract угода, яка не має законної сили • голий контракт; negotiated contract контракт, укладений в результаті переговорів; network affiliation contract договір про приєднання до мережі на правах філіалу; nuptial contract шлюбний контракт; official contract офіційний контракт; onerous contract несправедливий контракт; open contract відкритий контракт; open-end contract контракт без застереженого строку чинності; operating contract чинний контракт; option contract опціонний контракт; oral contract усний контракт; original contract первісний контракт; out-sourcing contract контракт «на відкуп» • контракт «на відкуп», який укладається фірмами зі спеціалізованими організаціями на виконання деяких внутрішньо-фірмових функцій; outstanding contract невиконаний контракт; packaging contract контракт на пакування товару; patent contract патентний договір; period contract довгостроковий договір; preliminary contract попередня угода; prime contract основний контракт; principal contract основний контракт; procurement contract контракт на закупівлю; production contract контракт на серійне виробництво; profitable contract зисковний контракт • вигідний договір; purchase contract контракт купівлі-продажу • контракт на закупівлю; real contract реальний контракт; reciprocal contract контракт на основі взаємності; rental contract орендний контракт • контракт на оренду; repair contract контракт на виконання ремонтних робіт; research and development contract контракт на виконання наукових досліджень і проектно-конструкторських розробок; risk contract контракт на умовах ризику • ризикований контракт • контракт з розподілом ризику; sale contract договір купівлі-продажу; salvage contract договір про рятування; separation contract договір про роздільне проживання подружжя; service contract договір на техобслуговування • контракт на обслуговування; severable contract розподільний договір; share-rental contract договір на основі змішаної оренди; short-term contract короткостроковий договір; simple contract простий контракт; spot contract договір на реальний товар • звичайний договір; standard contract типовий контракт; stockbroker's contract брокерське підтвердження угоди; supplementary contract додаткова угода; supply contract договір на постачання; tenancy contract договір на оренду; terminal contract строковий контракт; time contract контракт на купівлю рекламного часу; time-and-materials contract контракт з оплатою вартості витрат робочого часу і матеріалів; towing contract договір морського буксирування; trade union contract договір з профспілкою; triggering contract завчасно укладений контракт; turnkey contract контракт про будівництво під ключ; tying contract контракт на продаж товару з додатковим асортиментом; uncompleted contract незавершений контракт; underwriting contract договір страхування; unilateral contract односторонній контракт; valid contract договір у силі • контракт, який укладено згідно з чинним законодавством; vendor contract договір на постачання; verbal contract усний контракт; void contract недійсний контракт; voidable contract контракт, який може бути анульований; wagering contract договір-парі; work contract робочий контракт; written contract письмовий договір; yellow dog contract

═════════□═════════

according to the contract згідно з умовами контракту; ambiguity in contract двозначність у контракті; as per contract згідно з контрактом; contract between part owners контракт між співвласниками; contract bond контрактна гарантія; contract by deed угода, затверджена печаткою • контракт, зумовлений дією; contract costing калькуляція вартості контракту; contract date строк, застережений контрактом; contract documents документи контракту; contract for carriage контракт на перевезення; contract for construction договір на будівництво; contract for delivery договір на постачання; contract for lease of property угода про винаймання майна; contract form бланк контракту; contract guarantee гарантія контракту; contract in restraint of trade договір про обмеження конкуренції; contract in writing договір у письмовій формі; contract manager керівник відділу контрактів; contract note договірна записка; contract obligations контрактні зобов'язання; contract of adhesion договір про приєднання • договір на основі типових умов; contract of affreightment договір про морське перевезення; contract of apprenticeship договір про навчання; contract of carriage контракт на перевезення; contract of consignment договір консигнації; contract of delivery контракт на постачання; contract of employment договір про наймання на роботу • трудовий контракт; contract of exchange and barter договір товарообміну; contract of limited duration договір з обмеженим терміном чинності; contract of partnership договір про партнерство; contract of purchase договір купівлі-продажу; contract of tenancy договір оренди; contract penalty штраф за невиконання договору; contract price договірна ціна; contract proposal пропозиція про укладання контракту; contract research вивчення умови контракту; contract size розмір контракту; contract terms умови контракту; contract time schedule календарні терміни, дотримання яких забезпечує контракт; contract to deliver goods контракт на постачання товарів; contract to sell угода про продаж; contract uberrimae fidei договір найвищої довіри • договір, який потребує найвищої сумлінності; contract under seal контракт з печаткою; contract wages and salaries договірні ставки заробітної плати й окладів; contract without reservations контракт без обумовлень; contract work робота за договором • робота, яка виконується на замовлення; estoppel by contract позбавлення права заперечення згідно з контрактом; expiry of contract закінчення терміну договору; subject to contract за умов укладання контракту; to accept a contract приймати/прийняти контракт; to annul a contract анульовувати/анулювати контракт; to avoid a contract уникати/уникнути договору; to award a contract ухвалювати/ухвалити договір; to be under contract бути зобов'язаним контрактом; to break a contract порушувати/порушити умови договору; to cancel a contract анульовувати/анулювати контракт; to come under a contract підкорятися/підкоритися чинності договору • підлягати/підлягти чинності договору; to commit a breach of contract порушувати/порушити умови договору; to complete a contract виконувати/виконати умови договору; to conclude a contract укладати/укласти договір; to draw up a contract укладати/укласти договір; to enforce a contract виконувати/виконати договір; to enter into a contract входити/увійти в контракт; to execute a contract виконувати/виконати договір; to fulfil a contract виконувати/виконати договір; to hold a contract мати контракт • працювати за контрактом; to implement a contract виконувати/виконати договір; to initial a contract парафувати договір; to prepare a contract готувати/підготувати договір; to repudiate a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/анулювати договір; to rescind a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/ анулювати договір; to revoke a contract розривати/розірвати договір • анульовувати/анулювати договір; to secure a contract захищатися/захиститися контрактом • забезпечуватися/забезпечитися контрактом; to sign a contract підписувати/підписати контракт; to stipulate by contract передбачати/передбачити контрактом; to tender for a contract подавати/подати пропозицію на виконання контракту; to terminate a contract припиняти/припинити чинність договору; to violate a contract порушувати/порушити умови договору; to withdraw from a contract виходити/вийти з договору

═════════◇═════════

контракт < нім. Kontrakt < лат. contractus — стягання; здійснення; угода; договір; контракт (ЕСУМ 2: 557)

▹▹ agreement

* * *